ТГМ: "І один у полі воїн"

У кожної  нації є пантеон  видатних політиків і фінансистів, письменників і філософів, учених і композиторів… Серед цих знакових постатей —   і лідери, котрі зіграли провідну роль у завоюванні незалежності  або  її здобутті після   іноземного панування. XX століття винятком із правил не стало: Юзеф Пілсудський у Польщі, Шарль де Голль у Франції, Карл фон Маннергейм у Фінляндії, Гамаль Абдель Насер у Єгипті, Махатма Ганді в Індії, Сун Ятсен у Китаї. В Україні ж у найбільш  доленосний час — у роки Національної революції 1917–1921 рр. — так і не знайшлося особистості, котра  зуміла б спрямувати  в єдине русло волю нації до незалежності. На жаль, наші соціалістичні лідери були не готовими до тяжких випробувань, загрузли в політичних дебатах, дрібних чварах і нагадували лебедя, рака та щуку…

Трохи осторонь згаданих, безумовно харизматичних особистостей стоїть людина, котра посоромила тих, хто не вірить у приказку "і один у полі воїн". Яскравим прикладом, що підтверджує важливість ролі особистості в історії, є сходження на владний Олімп Томаша-Гарріга Масарика, багатолітнього президента міжвоєнної Чехословаччини (1918–1935). Завдяки залізній волі та цілеспрямованості він зумів створити демократичну державу, аналогів якій у Європі 20–30-х років XX ст. було зовсім небагато, а в Центральній та Східній Європі — не було взагалі.    Тоталітаристські тенденції у країнах Старого Світу між двома світовими війнами ставали  домінуючими.

 Чим цікавий і сьогодні нам, громадянам України, досвід побудови держави за лекалами Масарика? По-перше, це була по-справжньому багатогранна особистість і блискучий інтелектуал — політик і філософ, соціолог і письменник… По-друге, Масарик, завдяки своїм унікальним людським рисам, мав у суспільстві  незаперечний авторитет. По-третє, українці Закарпаття у 1918–1939 рр. були підданими Чехословацької держави. І для них вельми ліберальне правління Томаша-Гарріга Масарика та другого президента Першої республіки Едварда Бенеша, без перебільшення, стало "золотим двадцятиліттям" на тлі багатовікового жорстокого угорського панування. І, нарешті, Масарик чимало сприяв духовному розвиткові як закарпатських українців, так і численної української та російської еміграції. Тисячі уродженців колишньої Російської імперії, завдяки стипендіям, виділеним  урядом Чехословаччини, навчалися  у вишах, отримували  престижні кафедри; чимало представників інтелектуальної еліти були затребувані в цій країні. Тільки для українців у 1920-х роках у Чехословаччині було засновано: Український Вільний університет і Педагогічний інститут імені Драгоманова у Празі, Українську господарську академію в Подєбрадах. Рівень неграмотності в Закарпатті, що охоплював у 1920 р. понад 50% населення, уже 1930 р. становив лише 30%. Утім, питання   надання автономії для Підкарпатської Русі, задеклароване президентом 1921 р., було відкладене  до 1938 р., що не завадило  регіонові отримувати більше коштів, ніж він спрямовував у бюджет республіки.

https://dt.ua/HISTORY/tgm-i-odin-u-poli-voyin-254035_.html